Форум проекта ProTV.UA

ПЛАН

розвитку національного
телерадіоінформаційного простору
України

на 2006 – 2007 роки



Зміст

І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Законодавча база
Загальна характеристика телерадіопростору України та тенденції його розвитку

ІІ. ПЛАН ВИКОРИСТАННЯ РАДІОЧАСТОТНОГО РЕСУРСУ, ВИДІЛЕНОГО ДЛЯ ТЕЛЕБАЧЕННЯ І РАДІОМОВЛЕННЯ
Нормативно-правова база та методологія
Розвиток основних технологій телерадіомовлення
Принципи розбудови мереж та каналів мовлення
Розвиток каналів та мереж телерадіомовлення

ІІІ. ОСНОВНІ ВИМОГИ ЩОДО ЗМІСТОВНОГО НАПОВНЕННЯ ТА СПІВВІДНОШЕННЯ ФОРМАТІВ МОВЛЕННЯ У КОЖНОМУ З ТЕРИТОРІАЛЬНИХ СЕГМЕНТІВ ТЕЛЕРАДІОІНФОРМАЦІЙНОГО ПРОСТОРУ

ІV. ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ


І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Законодавча база

Цей план розроблено на виконання вимог Закону України „Про телебачення і радіомовлення”, зокрема статей 21, 22, 23 розділу ІІІ. Цим Законом внесено зміни в процедури забезпечення розвитку ефірної складової національного телерадіопростору, що передбачають ліцензування і контроль. Стаття 21 Закону визначає, що підґрунтям для прийняття рішень щодо створення та розвитку каналів мовлення та телемереж, які передбачають використання радіочастотного ресурсу України, визначення конкурсних умов та оголошення конкурсів на отримання ліцензій на мовлення, визначення умов ліцензій на мовлення, яке ліцензується за реєстраційним принципом, має бути План розвитку національного телерадіоінформаційного простору – нормативно-правовий документ, який розробляє і затверджує своїм рішенням Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення.
Закон визначає структуру Плану, яка складається з двох частин – плану використання радіочастотного ресурсу, виділеного для телебачення і радіомовлення, та основних вимог щодо змістовного наповнення і співвідношення форматів мовлення у кожному з територіальних сегментів телерадіоінформаційного простору.
На підставі прийнятого на виконання Плану рішення про створення або розширення каналу мовлення, мережі мовлення або багатоканальної телемережі, яка передбачає використання радіочастотного ресурсу України, Національна рада визначає порядок розширення каналів або мереж у межах існуючих ліцензій на позаконкурсній основі, за умови, якщо не змінюється територіальна категорія каналу мовлення, або оголошує відповідний конкурс (конкурси) на отримання ліцензії (ліцензій) на мовлення та в разі зміни категорії каналу (частини п’ята і шоста статті 22) тощо.
Загалом, при розробці Плану розвитку національного телерадіоінформаційного простору, крім норм Закону України „Про телебачення і радіомовлення”, виконуються вимоги, викладені в законах України „Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення” (статті 14, 15), „Про радіочастотний ресурс України” (стаття 21), „Про ліцензування певних видів господарської діяльності” (частина третя статті 4) та інших чинних нормативно-правових актів, які регулюють питання використання радіочастотного ресурсу України та діяльності суб’єктів інформаційної діяльності.
План розрахований на 2006-2007 роки і може підлягати коригуванню не рідше одного разу на рік за результатами звітів Національної ради.


Загальна характеристика телерадіопростору України
та тенденції його розвитку

Телерадіоінформаційний простір України пройшов кілька етапів свого розвитку.
Перший етап становлення та кількісного зростання телерадіоорганізацій (надалі – ТРО) України припав на 1993-1999 рр. За цей час їх кількість зросла з 25 (головним чином державні ТРО) до 791 компанії. Паралельно розгортався процес форматування мовлення кожної з телерадіоорганізацій, здебільшого хаотичний.
Другий етап (2000-2004 рр.) ознаменувався якісними змінами в національному телерадіопросторі. Хоча домінуючою тенденцією залишалося кількісне зростання, зокрема кількість ТРО сягнула 1100, а загальний обсяг мовлення – майже 9 тисяч годин щодоби, найголовнішим підсумком цього періоду стало створення незалежного багатопрограмного телебачення і радіомовлення України. Після характерного для першого етапу засилля в українському телерадіоефірі зарубіжної відео- і аудіопродукції почала збільшуватися кількість програм вітчизняного виробництва, спроможних успішніше конкурувати із зарубіжними аналогами. Розпочалося очищення вітчизняного телерадіоефіру від пропаганди насильства і розпусти. Мешканці більшості регіонів України стали приймати, крім передач місцевих ТРО, також і програми 6-8 центральних (київських) теле- і радіокомпаній.
Третій етап, що розпочався в 2004-2005 рр. і триває донині, характеризується передусім масовим переходом ТРО на цифрове мовлення і викликаною цим докорінною перебудовою їхньої діяльності. Оскільки запроваджувані технології якісно змінюють ситуацію в телерадіопросторі, Національна рада визначила цей процес як один із своїх пріоритетів, плануючи діяльність таким чином, щоб до 2014 року в Україні було завершено перехід на цифрову форму мовлення.
Якісні зміни відбуваються не лише в технологічних аспектах телерадіомовлення, а й у його наповненні.
Національна рада має можливість перейти від політики форматування кожного каналу окремо до планування форматів мовлення як у кожному з територіальних сегментів телерадіоінформаційного простору, так і загальнодержавного простору в цілому.
Станом на 01.11.2006 року в Україні зареєстровано 1268 телерадіоорганізацій, з них: 647 – телемовних ТРО; 524 – радіомовних ТРО; 97 – телерадіомовних ТРО.
Відповідно до пункту 2 перехідних положень Закону України „Про телебачення і радіомовлення”, до загальнонаціональних мовників прирівнюються телерадіоорганізації, які на день набрання чинності цього Закону вели мовлення в областях (з урахуванням Автономної Республіки Крим), де проживає не менше двох третин населення України. Таких телерадіоорганізацій налічується 15: Національна телекомпанія України, ТОВ „ТРК „Ера”, ТРК „Студія 1+1” у формі ТОВ, АТЗТ „Українська незалежна ТВ-корпорація” („Інтер”), ТОВ „Міжнародна комерційна ТРК „ICTV”, ЗАТ „Новий канал”, ЗАТ „ТРК „Україна”, ЗАТ „Міжнародний Медіа Центр СТБ”, „ТК „ТЕТ”, ЗАТ „ТелеОдин”, ТОВ „ТРО „Мульті Медіа Сервіс”, ТОВ „ТРК „НБМ”, ТОВ „ТС „Служба інформації”, ТОВ „ТРК „Експрес-Інформ”, ВАТ „ТК „Тоніс”. Цей статус закріплено за ними умовами чинних ліцензій відповідно до положень розділу X Закону України „Про телебачення і радіомовлення”. Водночас тільки перші сім з названих компаній використовують у своїй діяльності канали мовлення загальнонаціональної територіальної категорії, що відповідає вимогам частини четвертої статті 23 Закону України „Про телебачення і радіомовлення”.
Створено 4 регіональних телемережі – ТОВ „Київтелемонтаж”, ТОВ „Гравіс”, ЗАТ „ТРК „Люкс”, ТОВ „ТС „Астра-ТБ”, а також 30 регіональних телекомпаній, що мовлять у межах окремих областей (регіонів).
Відповідно законодавства, в Україні існує 3 загальнонаціональні радіомережі, на яких здійснюють мовлення УР-1, УР-2, УР-3 (на цей час не функціонує).
У верхньому діапазоні до загальнонаціональних мовників прирівнюють 11 радіомереж: ЗАТ „Наше Радіо”, ТОВ „ТРК „НБМ”, ТОВ „ТРК „Медіа Маркет”, ТОВ „ТРО „Русское радио” – Україна”, АТ „Онікс”, ТОВ „ТРК „ Клас”, ТОВ ТРК „Радіо-Ера”, ЗАТ „РК „Гала”, ДП „ТРО „Довіра”, Українська корпорація телебачення і радіомовлення „ЮТАР”, ЗАТ „ТРК „Люкс”. 7 регіональних радіомереж – ТО „НАРТ”, Компанія „Нова хвиля” у формі ПП, ТОВ ТРК „Пілот-Україна”, ЗАТ „ТРК „Лідер”, ТОВ „ТРК „Радіо Кохання”, ЗАТ „Студія „Європа плюс Україна”, АТЗТ ТРО „Раді.О”, ТОВ фірма „Волинь” – та 19 регіональних радіокомпаній, що мовлять у межах окремих областей (регіонів).
Для потреб ефірного телемовлення в Україні задіяно 2500 частотних присвоєнь. Телерадіокомпанії загальнонаціонального мовлення використовують 1895 телечастот, місцевого та регіонального – 605 телечастот. Ефірне радіомовлення: загальнонаціональні мережі – 542 частоти, регіональні та місцеві – 297 частот.
Сьогодні в світі не існує єдиної універсальної моделі розвитку радіо- і телемовлення. Принципи організації цього процесу відрізняються в різних країнах. Втім, усе нормативно-правове розмаїття залежить від технічних чинників розвитку інформаційного середовища. Їх вплив на процеси змін у телерадіоінформаційному просторі з кожним роком стає все потужнішим. При цьому домінуючою тенденцією є запровадження цифрового телебачення. Крім поліпшення якості сигналу, воно значно збільшує можливість використання радіочастотного ресурсу будь-якої країни, позаяк на одній частоті, на якій досі мовлять аналогові компанії, може бути розміщено до чотирьох цифрових каналів.
Серед світових лідерів запровадження цифрового телебачення – США, де вже припинено ліцензування аналогових каналів мовлення. Існує міждержавна домовленість про перехід до 2015 року на цифрове мовлення і в Європі. З 1 січня 2015 року в Україні має бути припинено аналогове мовлення.
Впровадження цифрового мовлення сприяє також стрімкому розвитку супутникових технологій. Прикладом цього є зростання популярності технології HDTV (High Definition Television – „Телебачення високої чіткості”).
Більшає „форматних” каналів мовлення, здатних задовольняти різноманітні інтереси глядачів. Нові технології з їх можливостями досягнення високої якості та доступності сигналу також створюють нові можливості створення каналів, розрахованих на аудиторії з найрізноманітнішими смаками й уподобаннями.
Наступні частини Плану розроблено з урахуванням вищевикладених загальносвітових тенденцій розвитку телебачення і радіомовлення, категорійності каналів і мереж та аналізу тенденцій телерадіомовлення в Україні.


ІІ. ПЛАН ВИКОРИСТАННЯ РАДІОЧАСТОТНОГО РЕСУРСУ, ВИДІЛЕНОГО ДЛЯ ТЕЛЕБАЧЕННЯ І РАДІОМОВЛЕННЯ

Нормативно-правова база та методологія

Згідно з Законом України „Про радіочастотний ресурс України”, використання ресурсу здійснюється відповідно до Плану використання радіочастотного ресурсу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 815 від 09.06.2006 р. Використання ресурсу здійснюється за поданням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення за умови, що смугу частот визначено „радіомовною”.
До наявного радіочастотного ресурсу, який Національна рада може використати для ліцензування телерадіомовлення, віднесено частотні присвоєння:
• вільні частотні присвоєння, надані Центром „Укрчастотнагляд” на замовлення Національної ради;
• вільні частотні присвоєння, що виставлялися на конкурс на отримання ліцензій на мовлення, але переможців не було виявлено;
• вільні відрізки часу на каналах мовлення, які телерадіоорганізації не використовують цілодобово;
• вільні частотні присвоєння, ліцензії на мовлення з використанням яких анулювала Національна рада.
Розбудову каналів мовлення сплановано з урахуванням вимог раціонального розподілу обмеженого радіочастотного ресурсу. Враховуючи Міжнародну угоду „Женева-2006” про поетапний перехід телерадіомовлення в період 2006 – 2015 років до цифрового мовлення, у Плані розбудови національного телерадіопростору надано перевагу завершенню розбудови мереж аналогового телебачення в 2006 році.
Однією з підстав для розбудови є систематизація територій з недостатньою кількістю програм, які розповсюджуються в межах зон впевненого прийому та розмежування зон за кількістю програм, які впевнено приймаються побутовими телерадіоприймачами з використанням кімнатних антен. Розбудова каналів мовлення (технічні аспекти) забезпечується відповідно до вимог законодавства про телекомунікації та радіочастотний ресурс на підставі цього Плану використання радіочастотного ресурсу, виділеного для телерадіомовлення і на замовлення Національної ради.
Визначення мереж мовлення та каналів мовлення здійснюють згідно з вимогами прикінцевих положень Закону України „Про телебачення і радіомовлення” (розділ Х), а також статті 23 цього Закону.
Розрахунки кількості населення, що проживає на території мовлення, здійснюються з використанням вимог „Інструкції з вимірювання зон впевненого прийому радіопередач ТБ та ОВЧ ЧМ станцій” (1965 р.).

Розвиток основних технологій телерадіомовлення
На сьогодні основним джерелом прийманням населенням України телерадіопрограм є наземне ефірне аналогове мовлення. З метою збільшення кількості програм та створення конкурентних засад в галузі телерадіомовлення у світі активно впроваджуються системи цифрового телерадіомовлення.
Перехідний період від аналогового до цифрового мовлення визначено Міжнародним союзом електрозв’язку (МСЕ) до 2015 року. Такий перехід є надзвичайно складним оптимізаційним завданням, яке не можливо вирішити без координації та узгодження дій Адміністрації зв’язку України з аналогічними органами сусідніх держав та МСЕ.
В наземному ефірному середовищі цифрове мовлення реалізується в ІІІ, ІV та V телевізійних діапазонах (174 – 230 МГц, 470 – 862 МГц), за системою DVB-T. Система DVB-T впроваджується з врахуванням майбутнього її використання сумісно з використанням системи DVB-Н.
На перехідний період цифрові передавачі мають включатися таким чином, щоб ще працюючі аналогові передавачі були захищені від завад. Складовою частиною вирішення загальної проблеми впровадження цифрового мовлення є оптимізація переходу від аналогового до цифрового мовлення на території України.
Зволікання з впровадженням цифрового мовлення може призвести до втрати Україною свого ефірного інформаційного простору.
Національна рада ініціювала впровадження пілотних проектів цифрового мовлення в Київській, Луганській, Закарпатській областях та АР Крим. Національна рада 27 грудня 2005 року оголосила конкурс на мовлення з використанням цифрових телеканалів у стандарті DVB-T (470 – 862 МГц) у м. Києві. Визначено 4-х переможців конкурсу та 16 програм, які мають розповсюджуватися у цифровому стандарті. Реалізація таких пілот-проектів надасть змогу визначити оптимальний перехід від аналогового до цифрового мовлення з визначенням мереж та форматів мовлення.
Аналіз розвитку інформаційної галузі та ії інфраструктури вже зараз вимагає збільшення смуги частотно-орбітального ресурсу.
Створення і виведення на орбіту вітчизняного супутникового угрупування сприятиме досягненню паритету в інформаційній діяльності, наданню об’єктивної інформації українському та закордонному телеглядачу і радіослухачу.
Розбудова супутникового телекомунікаційного комплексу стане основою для реалізації єдиної телекомунікаційної системи забезпечення діяльності державних установ та населення інформаційними послугами в усіх сферах життєдіяльності.


Принципи розбудови мереж та каналів мовлення.

Передбачене частиною п’ятою статті 22 Закону України „Про телебачення і радіомовлення” розширення каналів, мереж мовлення та телемереж у межах, визначених ліцензією Національної ради на мовлення, здійснюється Національною радою відповідно до Плану розвитку національного телерадіоінформаційного простору за рахунок вільного радіочастотного ресурсу.
Національна рада сприяє максимальному територіальному охопленню каналами, мережами мовлення та телемережами кожної з територіальних категорій.
У разі, якщо Планом розвитку національного телерадіоінформаційного простору передбачено наявність вільного радіочастотного ресурсу, призначеного для розширення каналів, мереж мовлення та телемереж у мережах, визначених ліцензіями Національної ради на мовлення, які видаються на конкурсній основі, Національна рада оприлюднює у друкованих засобах масової інформації оголошення про наявність вільного радіочастотного ресурсу, призначеного для розширення каналів мовлення та мереж мовлення. При цьому умови конкурсу визначаються в залежності від територіальної категорії мовлення та співвідношення форматів мовлення у кожному з територіальних сегментів телерадіоінформаційного простору.
Конкурс на отримання ліцензій ініціюється, оголошується і проводиться Національною радою. Законом передбачено, що при розгляді заяв учасників конкурсу і визначенні його переможців Національна рада надає перевагу телерадіоорганізаціям, які беруть на себе зобов’язання забезпечувати трансляції соціально-важливих програм (інформаційних, соціально-політичних, дитячих тощо), задовольняти інформаційні потреби національних меншин та забезпечувати свободу слова (ч. 14 ст. 25).
Слід наголосити, що за потреби Національна рада може розширити перелік критеріїв за умови їх публічного оголошення до кожного конкурсу, виходячи з умов розвитку певного регіону та потреб глядачів.
Таким чином, передбачені чинним законодавством процедури розбудови каналів, мереж мовлення та телемереж тощо спрямовані на максимальне забезпечення насамперед інформаційних потреб усіх категорій населення нашої країни. Однак, упровадження ідей, закладених у Законі, гальмується певними його недоліками, які потребують виправлення.


Розвиток каналів та мереж телерадіомовлення

Відповідно до Плану використання радіочастотного ресурсу України, інших нормативних документів та міжнародних зобов’язань України, в процесі розбудови каналів та мереж теле- і радіомовлення слід дотримуватися вимог та застосовувати такі обмеження:

• канали телебачення, які замовляються для потреб інформаційного мовлення до кінця 2006 року, обмежуються потужністю до 100 Вт;
• зважаючи на відсутність міжнародного захисту аналогових каналів телебачення, місця встановлення нових телепередавачів не можуть бути ближчими до Державного кордону України ніж за 110 – 120 км;
• забезпечується можливість конверсії частотного ресурсу та вивільнення 4 ТВК і 5 ТВК для потреб радіомовлення;
• у населених пунктах, де доступ громадян до інформації обмежується можливостями отримання 4–5 телевізійних програм, за наявності бажання загальнонаціональних і регіональних телекомпаній здійснювати тут власне мовлення, розміщуються багатоканальні телемережі. При цьому Національна рада направляє подання на прорахунок частотного ресурсу для цифрового мовлення на відповідних територіях у стандарті DVB-T. У разі неможливості прорахунку частотного ресурсу для DVB-T Національна рада направляє до УДЦР подання для прорахунку на вторинній основі частотного ресурсу для застосування багатоканальних технологій „Телесело” та МІТРІС.
Зважаючи на реальні можливості УДЦР, передбачається такий порядок розвитку каналів та мереж теле- і радіомовлення:
● 2006 рік – прорахунок частот виключно для аналогового ефірного телемовлення та багатоканального мовлення в стандарті DVB-T.
● Перший квартал 2007 року – проведення конкурсів на отримання ліцензій на ефірне аналогове телевізійне мовлення та прорахунок частот для ефірного радіомовлення, а також частот для багатоканальних ефірних телерадіомереж (пріоритетно – DVB-T).
● Другий квартал 2007 року – підготовка до проведення конкурсу на отримання ліцензій на ефірне радіомовлення.
● Друге півріччя 2007 року – проведення конкурсів на розбудову багатоканальних телерадіомереж у межах доступних технологій (DVB-T, МІТРІС, „Телесело”).
З 1 червня 2007 року Національна рада вживатиме заходів щодо припинення розміщення локальної реклами загальнонаціональними, регіональними та мережевими телерадіоорганізаціями. Реклама на цих каналах мовлення повинна розміщуватися в усій мережі синхронно і не відрізнятися в різних населених пунктах (на різних територіях поширення телерадіопрограм).
Припинення місцевими телерадіоорганізаціями трансляції чи ретрансляції програм загальнонаціональних і регіональних телерадіоорганізацій та використання їх логотипів (позивних).
Зважаючи на обмеженість радіочастотного ресурсу, на завершальному етапі розбудови аналогового наземного телебачення (перед переходом на цифрове мовлення) у пріоритетному порядку розбудовуватимуться загальнонаціональні канали мовлення, визначені частиною четвертою статті 23 Закону України „Про телебачення і радіомовлення”, – з метою доведення розбудови каналів до максимально можливого покриття території України як новими потужностями, так і завдяки збільшенню потужностей діючих РЕЗ мовлення.
Канали мовлення, якими користуються телерадіоорганізації, прирівняні до загальнонаціональних мовників згідно з критеріями, визначеними частиною третьою прикінцевих положень Закону України „Про телебачення і радіомовлення”, розбудовуються відповідно до поданих цими телерадіоорганізаціями заявок до Національної ради.
Канали мовлення телерадіоорганізацій, прирівняних до загальнонаціональних мовників, розвиваються у пріоритетному порядку в населених пунктах, де доступ громадян до телерадіомовлення обмежений та де телерадіосигнал приймається із завадами (крім населених пунктів, де відсутнє мовлення телерадіоорганізацій на загальнонаціональних каналах мовлення, та населених пунктів, претендентів на мовлення в яких більше трьох).
Регіональні канали мовлення розбудовуються в межах визначеного регіону (області) з метою максимального охоплення жителів цього регіону (області).
Якщо до Національної ради надійшли звернення щодо прорахунку частот в одному й тому самому населеному пункті (на тій самій території) більше ніж трьох телерадіоорганізацій, Національна рада здійснює подання на прорахунок частот для багатоканального ефірного мовлення в цьому населеному пункті (на цій території).
Національна рада щорічно подає до Національної комісії з питань регулювання зв’язку план прорахунку частотного ресурсу з урахуванням виконання попередніх замовлень. Отримавши відомості про наявні частоти, Національна рада рівномірно розподіляє частотний ресурс для розвитку телерадіоорганізацій, прирівняних до загальнонаціональних мовників, та мовників, що працюють на регіональних і місцевих каналах мовлення, включно з обласними та іншими регіональними державними телерадіокомпаніями, з урахуванням стану їх розвитку (див. таблицю „Перелік каналів мовлення за територіальної категорією мовлення”).
Прорахунок частот для цифрового мовлення у стандарті DVB-T є пріоритетним для всієї території України. Національна рада визначатиме порядок ліцензування цифрового мовлення з урахуванням наданих УДЦР частот, але при цьому враховуватиме та передбачатиме:
• можливість створення 4-5 цифрових телерадіоканалів у стандарті DVB-T, одного телерадіоканалу в стандарті DVB-Н, одного телерадіоканалу в стандарті HDTV (High Definition Television – „Телебачення високої чіткості”) на всій території України, а також одного або двох місцевих телерадіоканалів (у залежності від територіальних особливостей);
• можливість припинення використання аналогового радіочастотного ресурсу в максимально стислі строки після введення в дію цифрових каналів мовлення.
Регулювання багатоканального мовлення, зокрема наземних кабельних телемереж, передбачає:
• запровадження до 1 червня 2007 року універсальної програмної послуги в усіх максимально доступних громадянам пакетах кабельного телебачення;
• встановлення (надання) ринкових пріоритетів вітчизняним програмам (національному інформаційному продукту) при пакетуванні програм у багатоканальних телерадіомережах.
Зважаючи на ці принципи та пріоритети розвитку каналів і мереж теле- і радіомовлення, Національна рада вносить подання до НКРЗ на прорахунок телевізійних частот.
Національна рада може призупинити розвиток окремих каналів мовлення, мереж мовлення чи телерадіомереж у разі порушення телерадіоорганізацією, що користується цими каналами мовлення, законодавства України чи ліцензійних умов.



ІІІ. ОСНОВНІ ВИМОГИ ЩОДО ЗМІСТОВНОГО НАПОВНЕННЯ ТА СПІВВІДНОШЕННЯ ФОРМАТІВ МОВЛЕННЯ У КОЖНОМУ З ТЕРИТОРІАЛЬНИХ СЕГМЕНТІВ ТЕЛЕРАДІОІНФОРМАЦІЙНОГО ПРОСТОРУ

При формулюванні вимог щодо змістовного наповнення та співвідношення форматів мовлення у кожному з територіальних сегментів телерадіоінформаційного простору Національна рада керується основними принципами державної політики у сфері телебачення та радіомовлення (стаття 4 Закону України „Про телебачення та радіомовлення”), а саме:
• держава створює умови для забезпечення засобами телерадіомовлення культурних та інформаційних потреб громадян України, а також потреб етнічних українців, які проживають за межами України .
• держава проводить політику протекціонізму щодо розповсюдження програм і передач вітчизняного виробництва.
Задля реалізації цих принципів Національна рада планує та контролює змістовне наповнення та співвідношення форматів мовлення у кожному з територіальних сегментів телерадіоінформаційного простору.
Кількісний аналіз доступу громадян до ефірних телерадіопрограм, проведений Національною радою, дозволяє визначити пріоритети щодо заповнення зон низької інформаційної насиченості, „білих плям” на інформаційній мапі країни (див. таблицю „Найбільші населені пункти, в яких обмежений доступ громадян до ефірних телепрограм (до 5 телепрограм)”). Але не менш важливим є якісний аналіз, визначення повноти, змістовності та різноманіття аудіовізуального продукту, що його споживають глядачі та слухачі в різних регіонах країни
Комерціалізація засобів масової інформації призводить до того, що програми розважального характеру часто переважають у програмних сітках ТРО. Саме вони найбільш привабливі для рекламодавців. У більшості європейських країн ці втрати компенсує суспільне телерадіомовлення, яке забезпечує об'єктивність інформації та задоволення саме суспільних запитів – дитячої аудиторії, різних вікових та соціальних груп, національних меншин, глядачів з особливими потребами. В ефірі превалюють програми культурологічної, просвітницької тематики.
За відсутності в Україні суспільного мовлення та обмеженості частотного ресурсу, що його використовують ефірні мовники, всі ТРО мають усвідомлювати відповідальність та виконувати зобов'язання щодо концепції мовлення, затвердженої ліцензією. Згідно із Законом України „Про телебачення та радіомовлення” програмна концепція мовлення телерадіоорганізації визначає:
• частку програм власного виробництва;
• мінімальну частку національного аудіовізуального продукту;
• максимальну частку аудіовізуальної продукції іноземного виробництва;
• максимальні обсяги ретрансляції та орієнтовний перелік (за жанрами) програм та передач, які передбачається ретранслювати;
• жанровий розподіл програм та передач.
Основу програмної концепції мовлення телерадіоорганізації мають становити такі передачі:
• інформаційно-аналітичні та публіцистичні;
• культурно-мистецькі;
• науково-просвітницькі;
• розважальні.
У вітчизняному законодавстві відсутнє тлумачення терміну "формат". Формат мовлення – це домінування того чи іншого жанрово-тематичного наповнення в телерадіоефірі каналу не лише у праймтаймових відрізках (блоках), але й впродовж усього часового обсягу мовлення телерадіоорганізації. Водночас, в теорії та практиці телерадіомовлення критеріями для визначення форматів зазвичай вважають назви жанрів структурних елементів програмного наповнення каналів, які нині визначаються ліцензійними умовами.
В радіомовленні для визначення формату визначальним є наявність і кількість інформаційних та інших розмовних програм, стилістика та жанр музики, що переважає в ефірі.
У телемовленні формат залежить від жанрового розподілу програм та кінопоказу. Загальноприйнято, що сукупність змістовного наповнення телеканалів і визначає його формат мовлення.
Отже, основними форматами телевізійного мовлення слід вважати інформаційний, культурологічний, просвітницький, розважальний, дитячий.
Проте, аналіз діяльності телерадіоорганізацій свідчить, що у „чистому” вигляді заявлених форматів мовлення телерадіоорганізації домогтися практично неспроможні. Цілком очевидно, що слід робити поправку на те, що формування програмного наповнення каналів потребує цілісних підходів. Це, в свою чергу, в кінцевому підсумку приводить до синтезованих форматів мовлення, які точніше відображують понятійне сприймання програм телеканалів. Це розважально-інформаційний, інформаційний, інформаційно-просвітницький, спортивний, музичний формати тощо. Наприклад, загальнонаціональні канали за форматом є такими: НТКУ – розважально-інформаційний, „Ера” – інформаційний, „Інтер” – розважально-інформаційний, „Студія 1+1” – розважально-інформаційний, „ICTV” – розважально-інформаційний, „СТБ” – інформаційно- розважальний, „Новий канал” – розважально- інформаційний.
Але і в цьому питанні дуже важливо враховувати не лише кількісні показники наявності програм тієї чи іншої жанрової спрямованості, а й співвідношення програм власного та вітчизняного виробництва до загального обсягу мовлення.
Вищезазначене дозволяє зробити такі висновки:
1. Для забезпечення засобами телерадіомовлення культурних та інформаційних потреб громадян України Національна рада враховуватиме наявність у кожному з територіальних сегментів телерадіоінформаційного простору якісного змістовного наповнення та різноманітних форматів мовлення.
2. У процесі розбудови каналів мовлення та ліцензування Національна рада надаватиме перевагу телерадіоорганізаціям, які виробляють та поширюють соціально важливі програми (інформаційні, соціально-політичні, дитячі тощо), задовольняють інформаційні потреби національних меншин та забезпечують свободу слова. Одним з визначальних факторів буде наявність в ефірі програм власного та вітчизняного виробництва.


ІV. ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ

Реалізація цього Плану розбудови національного телерадіоінформаційного простору дозволить максимально збільшити охоплення території України діючими каналами мовлення та мережами мовлення, допоможе розвинути багатоканальні телемережі та забезпечить вчасний перехід України до стандартів цифрового мовлення, затверджених Кабінетом Міністрів України.
План розбудови національного телерадіоінформаційного простору забезпечить дієву інформаційну присутність програм українських мовників на території інших країн через супутникове мовлення, потужні РЕЗ мовлення КХ-діапазону та ефективне мовлення в прикордонних смугах територій.
По завершенню впровадження Плану в Україні буде оптимізовано діючі канали мовлення, телерадіомережі та мережі багатоканального мовлення, а також розвинуто й систематизовано згідно із світовими стандартами ефірні канали мовлення, ефірні наземні багатоканальні мережі, ефірну наземну мережу телебачення високої якості (HDTV), кабельні наземні багатоканальні мережі, супутникові канали та супутникові багатоканальні мережі.
Цей План посприяє максимальному задоволенню інформаційних запитів і потреб громадян України та інтеграції нашої держави в світовий інформаційний простір, створенню належних умов для реагування нашого суспільства на виклики часу.
Положення Плану розбудови національного телерадіоінформаційного простору будуть визначальними при ухваленні подальших рішень Національної ради, а також мають враховуватися органами державної влади і органами місцевого самоврядування, всіма суб’єктами господарювання у сфері діяльності засобів масової інформації та інформаційних відносин при ухваленні рішень, що стосуються засад, принципів, пріоритетів розвитку національного телерадіоінформаційного простору.

источник - http://www.nrada.gov.ua/documents/plan.doc

_________________
с уважением, Александр Глущенко

Youtube-канал DX приема и ловли FEEd-ов - Телеграм-канал портала ProTV- t.me/protv_ua